Добрість

То був колись такий лютий пригінчий панський, усе бив людей. От одного разу ухопив якогось парубка молодого, та й давай періщити, а той репетує. Коли це на той час надходить у двір з другого села чоловік подорожній. Поздоровкались, розпитались, за яким той ділом зайшов сюди.
— А що ж там по світах чувати? — питає пригінчий у захожого.
— Ат! Що чувати! — одказує той. — Біда! Б’ють і плакать не дають.
— А чуєш ти, йолопе! — говорить пригінчий до хлопчака, що тим часом витирав сльози, — яка біда у людей: і б’ють і плакати не дають!.. А в нас ще, хвалити бога, щодня наревешся, скільки схочеш.

Comments are closed.