Дівчата та вояки (5); коломийки

Ой пішлаб я до коршмоньки, та ми заказано,
Бо віддали мого любка у вівторок рано.
Не піду я до коршмоньки, шкода мого труду,
Бо мій любко нє танцює, тай я вже не буду.

Ой піду я та на данец, седу собі з краю,
Ой всі дівки з миленькими, лишень я не маю.
Усі дівки з миленькими, усі п’ют, гуляют,
Лишень мого миленького сльози обливают.
Усі дівки з миленькими гуляют, данцуют,
Лишень мого миленького капралі муштруют.

Ти дівчино чорнобрива, перепеличенько,
Ой пне вважай на жовніра й на його личенько.
Бо в жовніра таке личко, як рожа зацвіла,
А він всяди тай поїде, та будиш тужила.

Там на горі на високі вовес колисав ся,
Там мій милий чорнобривий на жомяра вдав ся.

Ой віддали миленького, віддали, віддали,
Лишила си кресанина тай золоті пави.

Взяли мого миленького тай му дали сподні,
Кому ж я дам писаночку в свята Великодні?

Ой купи ми, мій миленький, червоненьку стончку,
Ой щоби я не тужила, як будеш при войску.

Зашуміла, загуділа зелена ліщина,
Заплакала за жовняром молода дівчина.

Ой як мені не плакати, самі сльози ллют ся,
Взяли любка на жовняра, а з мене сміют ся.

Ой волоська орішниця, волоська, волоська,
Нема мого милєйкого, поїхав до войська.

Ой волоска капустицє, волоска, волоска,
Ни вилики закохане, тай взєли до войска.
Ой волоска капустицє, я тє підрубаю,
Служи, служи жомняроньку, я тє зачикаю.

Comments are closed.