Дівчата та вояки (1); коломийки

Рутко моя зелененька, тобов ся замаю,
Мій ся милий реклямуе, а я го чекаю.

Казали ми вороженьки, казали ми люде,
Та що з мого миленького добрий жовняр буде.

Ой у мого миленького вишивані дуди,
Ой то з мого миленького файний жовнір буди.

Вишила я сорочечку, ни вишила ковнір,
З мого любка нема ґазди, лише добрий жовнір.

Ой сиділам на порозі, стебувалам комєр,
Ой то з мого миленького буде файний жомєр.

Ой шила я сороченьку, вишивала комнєр,
Ой із мого миленького буде файний жомнєр.

Посію я у городі жита яренького,
Кажут люди, добрий жовняр буде з миленького.

В Коломиї загриміло, в Городенцї трісло,
А вже мого миленького посадили в крісло.

Ой в Корничи загриміло, а в Ценеві трісло,
Та вже мого миленького посадили в крісло.
Як же його посадили, білу барву дали,
Кучерики попідстригли та ще й розчесали.

В Станіславі загриміло, а у Львові трісло,
Уже мого миленького посадили в крісло.
Посадили, посадили, тай зачили стричи,
Файна любка забігає, до дому го кличи.
Ой не піду, файна любко, не піду, не піду,
Упав сніжок на обліжок, та нароблю сліду.
Упав сніжок на обліжок, вчинив сє водою,
Чи тужиш ти так за мною, як я за тобою?

.

Comments are closed.