Чому коням поставили фігуру?

Над Серетом, недалеко села Петрикова, стоїть кам’яна фігура. На її верху зображено двох коней. Жодного напису на тій фігурі. Хто проходить коло неї, зупиняється. Дехто дивується, дехто всміхається, бо вже рідко тваринам ставлять пам’ятники. І розповідають про ту фігуру…
У селі Острові жив пан Баваровський, великі мав маєтки, багато грошей, плавав у розкошах, як вареники у маслі. Казав він часто запрягати гарних коней у бричку і сам, без наймита виїздив у гості. Або заглядав у корчму, що стояла під Петриками.
Якось той пан засидівся у корчмі до пізньої ночі, випив добренько. Ніч була темна, хоч очі повибирай. І ніч темна, і панові в голові потемніло. їде ото бричкою пан понад річкою Серетом додому і заїхав у видолок, де бідняки камінь лупали. Зачепилася бричка за великий камінь, що стояв сторчаком, коні рвуться — і ні сюди, ні туди, ні взад, ні вперед. Налякався пан, волосся стало дибом на голові, душа аж в п’яти лізла, з чола сто потів потекло. Вже він ні живий ні мертвий. А в страху великі очі. Вийти з брички побоявся, бо не одному селянинові залляв сала за шкіру, то думав, що змова яка тих хлопів проти нього.
— А може, розбишаки які хочуть гроші забрати? — злякався пан.
— Ні, то нечиста сила!
— О святий Антоній, прости мені грішному,— застогнав пан.
Довго ті коні моцувалися, заки виїхали. Приїхав пан в Острів ледве
теплий, відлежав два тижні хворий. І вирішив на тому місці, де попав у блуд і перелякався, поставити пам’ятник своїм коням, які витягли його з біди.

Comments are closed.